Лінивими римами

Зав'яжи вузлом темні ночі й дні,
В хмарах голова, вкотре бо на дні,
Не рахуй рядків, метроном спини,
Крила кажана рвуться зі спини...

Чи здолав своє, дике ergo sum,
Вичавив, як зміг, сміх з грудей і сум,
І тепер стоїш, перейшовши міст
В одному із тих, невідомих міст,

Там гуде нутро, там думки як клей,
Дзеркало розбив, не сміши, не клей,
Йди обабіч доль, шлях - пряміший ніж
Гострий, льодяний, вбитий в серце ніж...