Криючись За Ширмою

Щось наче сіре сяйво,
Прикидуючись кволим,
Замаскувалось файно
Й здається кольоровим.

Та сяйво сліпить очі.
Насправді воно дуже.
І надурити хоче
Тебе, мій бідний друже.

Своїм “різноманіттям”
Тебе причарувало.
В гламурному лахмітті
Недолік приховало.

Та ширму цю прибравши,
Вітраж той веселковий,
Забуте пригадавши,
Побачимо тут знову.

Нового вже немає,
Закінчились ідеї,
Та хитре сяйво знає,
Де ключ до апогеї.

Візьме давно забуте,
Трішки перефарбує.
І ось нове щось буде,
Що натовпом керує.

Шкода, що більшість люду,
Хоч все це й розуміє,
Боротись з цим не буде,
А перед сяйвом мліє.

Й досі не зрозуміло,
Та що ж за сяйво то є?
Воно рабом зробило
Тебе, ось думка моя.

Це грошей хіт парад,
Це слави диктатура,
Пихатий плагіат,
Поп музика й культура.

На соціум це вплив,
Без музики - лиш пил,
Пісенний примітив.
Та в ньому повно сил.

Адже він гроші смокче,
Вампір попсовий цей.
Старе мов нове хоче.
Жбурнути вам в лице.

Поп зіркою, щоб стати,
Це може зараз кожен,
Гроші треба мати,
Вони і допоможуть.

Та навіть із грошима
Твій бос – це слухачі.
Попса – грошей машина,
Не музика душі.

Громадство обирає,
Поп зіркою хто буде,
Хто хіт новий волає.
Послухає й забуде.

І висновок із цього –
Слухач собі створив
“Диктатора” нового,
Що за мізки схопив.

Тож музику буде доцільним
З сенсом обирати.
Щоб відчувати себе вільним
Й цим соціум повчати.

Годі фабрики зірок!
Мине попсова злива!
І на зміну прийде РОК!
Важка Альтернатива!