безодня

Закохана чомусь в безодню
Вона чарівна, хоч сумна.
Так зачаровуе мій погля,
що відірватись сил нема.
Та все ж вона така порожня,
Холодна, дика та страшна.
Що змушує тремтіти подих,
Що змушує кудись тікать.
Шукати щастя- не знаходить.
І повертатись знов сюди.
У цю холодную безодню
Невизначеності, брехні.