От і минає літо...

От і минає літо, як і минає все
Але сьогодні день – за ним, здається, вічність
Тиха ріка у даль кришталь небес несе.
Скляне повітря. Спокій і неспішність.
Прозоре сонце вже не нагріє закляклі руки і вуста.
І горобина, що червоніє, вона, як це життя, гірка.
Чаша, що завжди повною була, зробилася пуста.
В саду на лавці часто сиділо двоє. Тепер нема.