Осінь

Так хочеться спати.
Спокою бракує.
Набридло кохати.
Самотність лікує.

Чекати не можна.
Вже дують вітри.
Та відповідь кожна
Чекає пори...

Ми лічим хвилини.
Вдивляємось в небо.
Нам час швидкоплинний
Тримати не треба.

То дощ нас намоче,
То літо зігріє...
Хто правди не хоче?
Хто спить і не мріє?

Залякує холодом
Осінь сумна.
Водою та золотом
Щедра вона.

Лиш теплі дороги,
Та тихі слова,
Та втомлені ноги,
Та сірість нова...

То вранішні грози,
То сни випадкові...
Ці перші морози
І сльози раптові...

Пронизливий вітер.
Сумні відчуття.
Поламані квіти.
Нестача життя.

Холодні краплини.
Порожня земля.
Ми лічим хвилини.
Вологе гілля.

Скінчилися сходи.
Вже спрагла душа.
Лиш сльози погоди
Нам осінь лиша.

Доколи тут брудно –
Дотоді й буття.
Все сіро та нудно –
Такі почуття...

Заплющені очі.
Не видно медалі.
Все – темрява ночі.
Світанок надалі.

Мовчати вже досить.
Облиш, говори...
Скінчиться і осінь.
Це настрій пори.

Байдужі відносини.
Сум у насінні.
Це магія осені...
Чари осінні...