Летіла птаха...

Летіла птаха. В даль летіла.
В безмежну синю-синю даль.
Візьми мене! - я крикнув їй
Відчувши знов стару печаль.
Стару печаль, що серце крає,
Що вітром скроні холодить,
Що не дає в житті покою
А все болить, болить, болить.
Візьми з собою! - знов
Кричав я птасі,
Та віднеси,
Спинився де біг літ.
Де юність у вишиваній рубасі
Танцює під калини й терну цвіт.
Де перекотиполе з ковилами
Не в силах поділить межу.
Де друзі всі зі мною поруч, разом,
І де до ворогів я не хожу.
А мила птаха, мила птаха
Махала крилами, а в слід
Слова мої - Візьми мене! - неслися
Та підганяли її літ.
07 1 08г вечер