Дівчина мистецтва

Людина безнадійного повстання.
Буття антагонічного дитя.
Для світу я єдина і остання,
Що любить та ненавидить життя.

Людина у самотності з книжками,
Що любить аромати орхідей,
Що ходить небезпечними стежками.
Є квіти красивіші за людей.

Не знає ані критики, ні шани.
Не вірить у безвихідь на землі.
Людина, що захоплена віршами.
Я дівчина мистецтва взагалі.

Людина я поламаної волі
Ущент розбивсь кришталь моїх надій.
Тримаюсь за пізнання свої кволі
І спокою нема душі моїй.

Людина, що виконує прохання,
Занадто я серйозна на свій вік.
Людина незбагненого кохання,
Що жоден не пізнав ще чоловік.

Людина, що не думає про гроші
Та золото каблучки на руці.
Людині цій у сотні раз дорожчі
Картини, книги, квіти і митці.

Людина без поезії потворна.
Без творчості її чека труна.
Людина я до біса неповторна!
Розумна, але інколи дурна.

Стороння я чомусь для сьогодення.
В очах у мене тисячі промінь.
Людина невичерпного натхнення.
Я геній із майбутнього. Амінь.