Нафарбовувала губи,
Готувала хвойні ванни,
Сповивала свої мрії,
Врятувавшись від нудьги.
Неозброєним же оком
Зразу можна здогадатись,
Я зневірилась у собі,
Я не знаю куди йти.
Називав ти саламандрою,
Я не знаю чому саме,
Я не бачила ніколи,
Тої ящірки, в житті,
Я живу як та гадюка,
Я повзу, куди не знаю,
Я холодна, я бездумна,
Без надії, та мети.
Моя хата вся з каміння,
Там волого, прохолодно,
Не заходять туди гості,
Там живуть буденні сни.
А коли була молодша,
Вірила у добру долю,
Вірила що маю крила,
Та чомусь не полетіла...
Прагнула вмить осягнути
Землю синю та зелену...
Долю дивну та шалену
Саламандрі не знайти.
Розвернула свої крила,
Піднялась в високі гори,
Дочекавшись на вітер....
Саламандра полетіла.
Та нажаль казок немає,
Саламандри не літають,
Рознеслося біле пір’я,
В прірві крил вже не знайти...
25.08.2009
с. Новопетрівка
Бердянський р-н
Азовське море
|