чуєш?

чуєш, ходімо в небо?
там, кажуть, якраз птахи
відчалюють.
як-ніяк попрощатися треба,
адже наче ж знайомі і надовго
звалюють.
та й треба на дорожку присісти,
перевірити праски, чайники й
світло,
печиво, шоб не пропало, доїсти
і в очі очима. довго-довго. щоб аж
набридло.
ну добре, щасливого сплавати!
пляшок об борти краще не бити..
а..ви ключі із совою..правильно.
а то я не надійна, можу згубити..