Реальність…

Сіра буденність,
Тримає за горло...
Зла повсякденність
Тисне болюче
Грязюка в обличчя
Від тих кому вірив
І вітер колючий
Вдиха безнадію...
Опущені руки
І серце безгучне
Заледь розганяє
Стигнучу кров
Лиш виють в повітрі
Запродані душі
І плачуть всі ті,
Хто повірив в любов
Упавші лишились лежати -
Ніхто не подасть їм руки...
Біль ближнього
Людям став святом...
Вбивають подібні думки...
Безчестя тепер процвітає!
Зневага, продажність, наруга
І мало кому заманеться
Плече підставляти для друга..
Невже справді всі озвіріли?
Хоча, мабуть, все навпаки -
Бо, навіть і звірі не їли
Подібних собі...