Сонце й місяць

Сонце приязно всміхалось,
Дарувало щастя всім.
І тваринам і птахам,
Людям, рибам, та жукам.

Веселились та всміхалось,
Всім заліплювало душу
Сміхом, радістю й добром,
Злі думки повідганяло тай турботи.

А ще й місяць показався,
Місяць сіроокий,
Він Земний супутник,
Оберігає він її.

Подивився місяць в гору,
Дивиться, а сонце вже не те.
Скисле, змучене й сумне,
Вже немає сил.

Ну піду я заступлю сонце,
Щоб відпочило, сил набрало.
Ну а людям вже
По домівках тре.

Заступив він сонця половину,
Дивиться на низ.
Стало вже темніше,
Ну а їм стало веселіше.

Покотився перед сонцем,
І настала ніч.
Знизу ні людини,
Ні душі.

Ну а потім встало
Сонце приязно всміхаючись
Поставали люди,
Радісно всміхаючись.