калина

Біля броду, край дороги, ягоди червоні,
Кущ калини звісив грона у мої долоні.
Я вклонюсь йому покірно, запитаю згоди,
Його ягоди гіркі стануть у пригоді.

Серед красенів дубів він зростав поволі,
Все тягнув свої гілки на широке поле.
Серед трав густих, зелених він хотів спочити,
На яскраве сяйво сонця прагнув подивитись.

Та не зміг кущ відірвать від землі коріння,
Рознесуть лиш снігурі по полях насіння.
Проросте насіння там, де природа мати,
За тонким стеблом калини буде доглядати.

В жаркий день полле дощем,
В холод всипле сніжно,
На легенькім вітерці,
Заколише ніжно.

Старий кущ зігнувсь, зів'яв, поламалось гІлля,
Та не згасло у душі щирого весілля.
Дав нове життя й красу в юнім поколінні,
Переніс в густу траву він своє коріння.