Накипіло.

Чи існування - то життя?
І час навколо зупинився.
І дізнаватись сенс буття
Я вже втомився.
І завмер дух зимовий мій.
Чи смерть - то небуття?
Та скільки серце ти не мрій...
Я ніколи не бачив життя.

Життя - як лев голодний.
Життя - хвороба в тілі.
І погляд мій холодний
На довгі простягнувся милі...
Я маю спокій увісні.
Та дух мій так чекає ранку...
І боляче, як боляче мені...
Бо я ж ніколи не бачив світанку.

Я йду й не бачу світу.
Не бачу усмішок ніде.
Нема в очах тепла, привіту.
Але ж весна іде, іде!
Я йду. Не бачу я любові.
Я сплю й не бачу кольорові сни.
І я кажу на світлій та співучій мові:
Я ж ніколи не бачив весни!