ДИВНИЙ СПОГАД

Дивлюсь у вікно, а свічка горить,
там вирує зима,там засніжені ночі,
побачив я образ, він зявився на мить,
то не шибка замерзла - обличчя дівоче.

Воно посміхнулось - я заридав,
ні, не злякався - память шкребе,
я дививсь на мороз та кохання згадав,
як все замело я згадав і тебе.

Було літо - ми кохались,
зима настала - стало зле,
настала осінь - ми побрались,
ні! Щось згадав я наверле!

Мабудь було все по-другому,
мабудь я щось напліткував,
та не дам збрехати я нікому,
що все життя тебе кохав!!