ФОТО В КОНВЕРТІ

Надворі падає дощ,люди ходять з зонтами
відстанів кілометри, наче хмари над нами,
та я зможу,зумію кілометри здолати,
хоча б для того щоб зранку тебе цілувати.
Щоб тобі цілий вечір про любов говорити,
а ти будеш очами любов мою пити,
будемо ми лежати, від кохання пяніти,
на зорі будем дивитись, щебетати мов діти.
Та ілюзія все це,шкода що не реальність,
пвдберу на гітарі твого серця тональність,
по струнам буду я бити,буду пісні співати,
щоб захопить твоє серце і в своєму сховати.

Відстанів кілометри нам удвох не злякатись
можем ми через серце з тобою вдвох спілкуватись,
відстанів кілометри хочуть нас розєднати,
та скажу я,що вічно тебе буду кохати.
І кохання це зможе всі мости збудувати,
воно мені допоможе тебе відшукати,
будемо ми любити все життя аж до смерті,
та поки що я маю лиш твоє фото в конверті.

Відстань ту подолаю,хай минають ті роки,
хай доведеться мні зробити тисячі кроків,
не зупинюсь на хвилину. не буду я пити,
мою снагу долає лиш бажання любити.
Ти не будеш чекати і назад оглядатись,
всі хвилини розлуки будеш з іншим кохатись,
бо ти й гадки не маєш,що живу я для тебе,
про це знає лиш сонце і зорі на небі.
і шкода.що зорі тобі не можуть сказати,
вони мають лиш право на небі мовчати,
і шкода що сонце в мій бік не насвіте,
та добре хоч те, що ти сонцем зігріта.

Відстанів кілометри нам удвох не злякатись
можем ми через серце з тобою вдвох спілкуватись,
відстанів кілометри хочуть нас розєднати,
та скажу я,що вічно тебе буду кохати.
І кохання це зможе всі мости збудувати,
воно мені допоможе тебе відшукати,
будемо ми любити все життя аж до смерті,
та поки що я маю лиш твоє фото в конверті.

І нарешті я зміг відстань ту подолати,
та нажаль я не знав як тобі все сказати,
ти дивилась на мене. не могла зрозуміти,
що трапилось раптом, і до чого ці квіти.
Та відкрила ти очі і в мої подивилась,
і краплина сльози по щоці покотилась,
я втер всі ті сльози,хотів тебе обійняти,
та нажаль я не знав як ті сльози сприйняти...
Ще пройшло дві хвилини, ти стояла мов камінь,
потім ти посміхнулась,серце зжав якийсь ремінь,
ти дивилась на мене, потім тихо сказала,
всі ці роки,коханий,я тебе лиш чекала.

Відстанів кілометри нам удвох не злякатись
можем ми через серце з тобою вдвох спілкуватись,
відстанів кілометри хочуть нас розєднати,
та скажу я,що вічно тебе буду кохати.
І кохання це зможе всі мости збудувати,
воно мені допоможе тебе відшукати,
будемо ми любити все життя аж до смерті,
та поки що я маю лиш твоє фото в конверті.