Совість

Сіль Вам в очі, і камінь у Ваші зуби
Говориш не воняє? Повії твої губи
В мене слово береш в рот, а його цілуєш
Життя це лиш мить, тож засмакуй дулю
Почув те що треба, залучив сім нот повітря
Лезо голими п’ятами – поет завжди на вістрі
Прощання з вістою, до зустрічі на Ельбі
Їбанутий смак життя з хмарами на небі
Не вистачає світла, і день такий зім’ятий
Творю оці за слова за які розп’ятий
Не другий і не п’ятий – певно перший знайте
Певно в цій голові є іще завзяття
Що хочеш напарить? По чому твоя совість?
Це не продається, це інша повість
Подумки ж думав клас – і розкрились очі
Під водою ночі – і роз кали гострі
Воля без свободи, за думки убогий
Лиш від Бога та дорога – і я нею гордий
Не можете як я, як Ви я вмію, я літаю
Ваше кермо без крил, я в висоті вдихаю

Все можна продати
Навіть що не продається
Ми з Вами таланти
Талантом і слово зветься
Пишу повість
Несвідомо в невисомість
Ти не продався
Лиш поміняв місце на совість

Я спалюю джина, в маслі моя лампа
Ловець охороняє, духів лове як мух жаба
Не дасть продати те, що ти хочеш взяти
Дядя спершу з силою, спопробуй відібрати
Так? та чи де там? Кадети, десант і багнети
Перший і другий вряд чи, то дуй в кларнета
Махаю мечете на життя не за монети
Фішка з пістолетом, кепка на бік і кеди
Хуй наїбеш відомо, що маю що треба
Що в голові і в душі, де буде небо
А душу з совістю продать Мить, вона прекрасне
Та ще не вона, Вона настане вчасно
Задивлюсь у безкінечне Зважу за і проти
Доти крепко стоят ноги я завжди готовий
Декільна хвилили? Та ні, краще темні двері
Моя совість при мені, а Ваше місце під землею