Струмок

Струмок хлюпоче без упину.
Журба чи радість – не зловлю.
А серце тьохка солов'їно:
"Люблю весну. Весну пюблю..."
Весняні дні ясні, бездонні:
Журба чи радість – через край.
Струмок хлюпоче на осонні,
Мені вчувається: "Чекай!.."
Кого, плинкий, здогнати хоче?
Чи юнь мою? Вона ж сплила...
Хоч за спиною ще тріпочуть
Два сивих, зморених крила.