думки

І за що воно мені?
Ходиш ніби ж ходиш,
А потім мов обухом
І вірші городиш.
Доки муза не пішла,
То буду писати.

Діточки мов первоцвіт
Стали розквітати.
Воно й добре,гарнесенькі,
Ростіть розквітайте,
Та долі лихої
Ніколи незнайте.
Ростіть та буяйте
Людям на диво,
Та батьків незабувайте,
Щоб жили щасливо.
За своїх то діточок
Сердпнько співає.
Щоб люде хвалили,
Їх неображайте.
Славтесь,та до Бога
І людей тулітся.
Непотрібно більш нічого...
Хіба за нас помолітся.
Помолітесь,як згадаєте,
Бо і ми молились,
Щоб до вас,ріднесенькі,
Доля прихилилась.