Весняне

Встану вранці, вийду за село.
Заметіль вишнева і блакить.
Знов проміння срібне ожило,
І шипшина цвітом майорить.
Земле рідна, ти ще у півсні,
Але очі п’ють твою красу,
І на босі ніженьки весни
Ранок крапне перлами росу.
А весна, мов дівчина, струнка
Тягне руки в сонячну блакить,
Де, мов пісня чистого струмка,
Її голос весело бринить.

Я завмер. Я слухаю весну.
Життєдайні звуки так барвисті,
Що дерева, збавившись од сну,
В такт шепочуть зеленавим листям.
Серце в захваті у грудях стугонить
Сповнене натхнення і любові.
В цю прекрасну, неповторну мить
Обійняти всесвіт я готовий.
А поки ще слухаю весну.
І в руках натруджених і грубих
Я тримаю мрію осяйну
І несу тобі назустріч, моя люба.