Вимирають села

Веснюне сонечко сіяє,
Над хатами убогими.
Бо те село вже вмирає,
З його пересторогами,

Таке село було красиве,
Земля родюча, простир сивий.
Ліси, поля широкі,
Чисті ставки глибокі.

Ввесь день, на полі всі працюють,
Ніде часу не гають.
А вечорами з соловейком,
Вони пісні співають.

Жили всі дружні роботящі,
Про це не описати.
А зараз що, повимирали,
Дай бог цього й не знати.

Лише могили височать,
Набокуваті хати.
Скоро не будуть даже знать,
Як же село це звали!

Бо вимирає зовсім люд,
Село, лише існує.
В столиці, гарно всі живуть,
Село ж їх не волнує!