Тарган

По стіні повзе тарган у жупані чорнім,
Він в червоних чобітках, із серпанком місяця
У тріпочущих руках.
На сопілці гучно грає, лунко, голосно співає.
В ніч наснилась дивина,
Тарганів то вже нема!
Тож людина, що тарган,
Як з'явилась, так і зникла,
Хоч до сала, хліба звикла.