Ніч і день

Чорнява ніч в переплетіннях світла, блукала містом, стримуючи сни.
Ховала в сутінках слова, їх розмаїття. Вітрила прохолодою думки.
Зупинки, парки, люди, почуття - безпрограшно приховане кохання.
У ночі не було ніколи дня, промінням сонця гралась у світання.
Вона завжди самотньою була, перебираючи в долонях сни і зорі.
Шукала день і рук його тепла, босоніж, лиш окроплена росою.
І тайною була їхня печаль, і неможливістю зустрітись крізь хвилини.
Та миті незіпсований скрижаль, поєднував їх Всесвіт воєдино.
В проміннях сонця плакали дощем і змінюючи правила Планети
Чорнява ніч і теплий літній день, переплелись в світанкових кларнетах.