За небокраєм...

Чогось кращого в Світі шукаємо,
Багато дещого знаємо,
Але не спимо - гадаємо:
"Що там - за небокраєм?"
З ранку до ранку,
З року до року,
На себе дивимось
Та ще з різних боків,
Знаходимо власну свою мороку:
"До небокраю ще скільки кроків?"
Щасливі буваємо ми на просторі,
Коли навкруги тільки місяць та зорі,
Та вільне повітря і вітер-друже...
Вони не зрадливі, вони не байдужі.
І серед зірок отих безсмертиних,
І серед думок своїх нестерпних
Кожен, нарешті, сам починає
Свою дорогу до небокраю...
А може й до раю...