Не штовхай мене на життя бентежне

Не штовхай мене на життя бентежне,
Де кругом турботи, де лише страхи,
Де нема сумління, де нема сумлінь,
Де панують скарги сивих поколінь.

Де повітря димне, де вода брудна,
Де каміння давить на підвалля дня.
Там де рік не цілий, там де повінь фраз,
Серед квітів білих , як народ сказав.

Де нема причини жити молодим,
Де сім'ю завести хоче вже старий.
Я жахи вже бачив, вже і став старим,
Та прогавив, наче, цілий білий світ.