Вона

1
Сумна,
Із зеленими очима –
Певно янгол, не людина.
2
Душа, її – мов чаша,
Сповнена любові та краси
І крізь сумні часи –
Вона виливається рядками у вірші.
3
Її, певно Сам Бог послав –
На Землю. Хворих словом лікувати,
Та навіть Він, тоді не знав –
Як може, як вміє, Вона кохати.
́4
І час над Нею промине –
Вона, не втратить свої крила,
Бо , Вона – створіння неземне
Словом своїм – кожне серце відчинила.
́