---

Нам доля часто ставить перепони,
А все життя двобій каміння з морем.
Як не старайся все одно ізточить,
Каміння море, як того захоче…
Не помічаєм як стаєм не тими,
Як хвилі постирали нам обличчя.
І тоді стаєм усі одними.
І все життя суцільне протиріччя…
В гонитві люди загубили фарби.
Бо важко проти хвиль плисти по морю.
А всі навколо начебто примари.
З байдужістю чужому горю…