***

В твоїх очах я бачу насолоду,
В вустах шумить нестримний океан,
Душа у пошуках пригоди,
Серденько ниє від життєвих ран.
Невтомно запускаєш бумеранги смерті
І граєш з нею в вирішальні ладки
Та все ж не в силах ти померти,
Бо їй бракує вмілості та хватки.
Скалічила і знівичила долю,
По світу бідолашна шкутильга,
Загнала до могили власну волю,
Покликала для неї гробаря.
Настав нарешті час розкаяння, спокути,
В цю мить збагнула все-немає вороття,
Господній суд із кожним має бути,
Він рознесе суцвіття каяття.