Запросив мене Грицько,
Взимку на рибалку.
Наказав горілки взяти,
Зодягнуть куфайку.
У холоднім Москвичі,
За сто кілометрів.
Дісталися до ріки,
Не брешу, намерзлись.
Лунки кинулись бурити,
Бур чомусь не лізе…
Ніхто його не точив,
Бісове залізо.
Працювали не дарма,
Дві таки проткнули,
Виявилось, знов біда,
Мотиля забули.
Як же рибу приманити?
Вирішили салом.
Замочили у горілці,
Щоб краще клювало.
А щоб збити з пантелики,
Рибу ми обдурим.
З вінегрету буряком,
Сало пофарбуєм.
Під лід кинули крупи,
Сидимо, чекаєм.
Виставили поплавки,
Тихо замерзаем.
Вітри свищуть із ярів,
Наскрізь продувають.
Під носами, як в моржів,
Бурульки звисають.
Наливай уже мерщій,
Гриць мені гукає.
Зуб на зуб не попадає ,
Вуха відтирає.
Пропустили по одній,
Коліна зомліли.
Тяжко стало розмовляти,
Губи посиніли.
Закоцюбли як пеньки,
Ледве підвелися.
Захватили всі вудки,
З річки подалися.
На рибалці ми в той день,
Облизня спіймали.
Мабуть сало не таке,
Так ще, й захворали.
І з тих пір, Грицько і я,
На лід, а ні днини.
Так, хіба що із стола,
Поцупим рибину.
4-03-2014 р.
|