Чув дзвін...

Коли колискова гармат відлунає…
…(…У снах очманілих не те ще буває…)…
Коли зашумить в голові від похмілля
Великої миті степного свавілля,
Коли хтось відчує тихесенький шепіт
І думки склінчує з думками «Авось…»…
І з лівого краю: Навіщо здалось?...
І з правого краю : де вихід – не знаю…
З розбитих в кров рук сухий шмат короваю…
Для кого у кого за що відбираю..

…Десь там терезИ збережуть рівновагу,
Немає великої, друже різниці
Кров лить на папір, «лить ли кровь на бумагу…»…
Черпати чи попіл, чи «пепел» з криниці
Якогось великого дивного Раю…
Ти знаєш де він?...
Чув бо дзвін… Де?, - не знаю…