Примари шляху другого

Хмар ваття міняючи обриси
Ковтає холодне багаття
Світанку останнього дня
Без попелу в куполі неба…

…

…А далі – велика потреба
Упавшого у дитинство
Нервозного лялькаря
Освячене гнуть безчинство…

…А далі – в розірвані груди
Криваві та ржаві медалі,
Химерна тінь тіні держави
На згині серпа амплітуди…

І фаршем з-під шнеків люди,
І маршем провадять натомість
Великого Брата нудить
І кігтем шкребе свідомість…

…Хапаючи вітер в полі,
Схиляючи до любові,
По лікті у чорній крові
На міфів крихкім престолі…

Загралося рабство в волю
Загралася ніч в прозорість,
Дрімуча короткозорість
Все мучить глобальну долю…

Все носить яйце розбите
Примари шляху другого,
Все лиже пусте корито,
Все топче у бруд пороги…

Спіраллю, в сакральну яму
Шляху в сиротливе небо…
Були вже… Тепер при тямі,-
Дитинство пройшло. Не треба…

…Твої не пролазять роги
(Чи німби) в відкриту браму
По колу топчи дороги,
Спіраллю, в сакральну яму…