Віджени її, просимо, Мамо!

Ти поплач, моя Ненько, поплач!
Голоси щоб душа відпочила.
В волошкових полях той Палач
Твоїй долі розламує крила.

Сльози лий, наша Ясна, пролий!
Дикий розпач піде стороною.
Серце стихне - не бійся йти в бій,
Твої діти назавжди з тобою!

Смерть гостинною стала давно,
Косить жито людськими життями..
Скільки ж вірних в степах полягло,
Віджени її, просимо, Мамо!

Душі змучені в криках скорбот,
Загубилося сонце в тривогах,
Мамо, Нене, поплач, щоб зійшло...
Твоє горе в молитвах до Бога!