Два клени

За все життя - що памятаю
Кохав я жінку лиш одну.
І ту давно уже не маю,
Пішла за батьком у труну.

На цвинтарі лежать обидва.
Там де мої:бабуся,дід,
Близька,далека вся родина,
А може з покон віку рід.

Стоять два клени над могилой -
Мов ті солдати на чату.
Їх сон довічний зберігають,
І думу думають сумну -

-"Ось так і ми колісь зів,янем,
Пожовкле листя облетить,
Кора потріскає з годами,
Коріння наше стане гнить.

Та вже ростуть обіч кленята,
Їм треба сонце і тепло.
А ми старі - неначе вата -
Та вже й у стовбурі дупло".

Так часто чую - мати кличе -
"Зійди до дому погости,
Я пригощу тебе охоче,
А коли "ні"тоді прости.