Дарина

Чого не бачили віки на всі простори
до слова поринають почуття
і я сказав, додолу нетерпимо
що мовить вона слово до життя.
Рина, немов грізні простори
забувши іскорки нанесених мені,
коли і знову ми побачимось у вирі
в забутих місць, несказаному дні...
А знову ж, порінявші хвилі
незлосних та простих ураз
як я сказав, доволі всіх на грані
я сам собі не здавши завдав крах.
Прискіпливо, нестерпно подивилась
і не хороша, а як доля йшла
не знав що нині потерпаю долю
вона зняла і тихо обійшла...