Хмиз

Багаття холодне, голодні, просушені очі
Не хочуть веселок від блазнів з закляклої плазми,
Рим давлючі спазми злітають як круки, щоночі,
Ламаючи руки, горлаючи в прірву маразми…

Кирзою по ризам, ікрою кровавою, роєм,
Штовхаючи стіни облуплені Трої в золі,
Вдихаючи хвилі частот іскри бродять корою,
Зривають натерті нейронним жмуттям мозолІ…

Скрижалі жалю. За кущами жалючого лавру,
Литаври, потрави зі слів, сіль просушених сліз,
Крізь терни неслИ через силу знекрилену правду,
Даремно, взяли в оберемок, як зламаний хмиз…