Тло

Зламаний край. Серце крає розпечений вектор.
Пекло та рай знов злилися в обіймах інь-янь…
Зустріч вагань. В мінус жметься сумління детектор,
Ліри мовчать. Час журби та нічних чаклувань…

Фарби, герби, алебарди, - все тло, а потОму,
Мусиш іти поза втому й тернЯ до зірок…
Б’ються лоби, голки кривди ховають в солому,
Регіт богів і колюча стерня помилок…

Слів водограй. Хитрий крок грає присмаком смерті.
На роздоріжжі, корита та збіжжя в крові.
Кожен – пророк. Білий сніг на брудному мольберті,
Посмішок гріх крізь стурбовані маски криві…