Unforgiven

Не пробачать ні Сонце, ні Тінь…
Шепіт хвиль, мерехтіння тлумачень,
На порозі тепла і цвітінь
Крізь докучливий рій передбачень…
…По холодному згарищу мрій,
Вітер свище в порожніх горищах,
Гнів зачахлий, глевкий водопій,
Люта хіть, роз’їдаюча днище…
…Він бреде по надії кістах,
Він шкребе заскорудлі облуди,
По чужих, незнайомих містах,
З нівідкІль, крізь ніщо і в нікУди…
…Не пробачать ні Сонце, ні Тінь…
В коливаннях порожнього неба
Тятивою луна від молінь,
Та йому їх потрави не треба…
…Переддення тепла і цвітінь,
В ті ж затерті до блиску пороги,
Держать дна якорі поколінь,
І узбіччя чужої дороги…