Імітуючи вихлин натхнення

Імітуючи вихлин натхнення,
Епатуючи труйним жалОм,
Язика помелом як млином,
Пробивати облуди буденні,
У примар не молити прощення,
Муз поїти дешевим вином…

Жар мигтючих очей, сльози воску,
Слів червивих лапаті мазки,
Перетрухлі тріщать мотузки,
Бродять рими по вигинам мозку,
Гріє зір пересіяне просо,
Тез кургузих згорають зразки…

На розлогих просторах свавілля
Із пустого пусте теплий клей,
Гри на хИтких містках апогей,
З вищих сфер в еклектичне похмілля,
В панцер тіла, в глибоке підпілля,
Знявши камінь сумління з плечей…