Око iгуани

По тихим хвилям_ У тонкі вітрила
п’янкОго вітру пеститься тепло,
Крило вкривається рясним, зірковим пилом,
Протяте променем наскрізь портальне шкло_

_Колодязь неба, зав’язі фрактальні,
Вогні сакральні бронзи берегів,
Плач ритуалів, лінія нейтральна,
Метаморфози приспаних богів_

_Скуйовджені, важкі, кошлаті, хмари,
Блакитнокрових вісників хорал,
Печальні м’ясники, німі отари,
В дзеркальнім лабіринті темний бал_

_Застиглий понт, злий шепіт трамонтани,
Холодний піт, зола на кризі, вниз…
… Зрадливе Сонце – око ігуани,
Крихких ілюзій зламаний карниз…