Ранкові роси

"А зорі,всі падають в серпні,
Зникаючи десь в небокрай -
Промовив я тихо коханій -
Бажання свое загадай".

Вона ж подивилась грайливо,
В небеснії зорі ясні -
"Від зірок,нічого не треба,
Бо в мене вже єсть уже ти".

І знову цілую пекучі,
Зігріті коханням вуста -
"Ти в мене навіки єдіна,
Як зіронька в небі ясна".

Невже ти не бачиш жадана,
Що зорі серпневі рясні,
Дарують не гадане щастя,
Зникаючи десь в далині.

Ні грози,ні спека,ні вітер;
Не зможуть нічого змінить.
Тобі моє серце належить,
А там,лиш кохання горить.

Ти бачиш,зоря вже заграла,
І півень в селі десь кричить,
Роса на калину упала;
Та щось соловейко мовчить.