Прощання

І знову ти від мене йдеш...
На серці так болюче...
Чи відаєш про це? Авжеж..
Прощання неминуче...
Та зупинися, хоч на мить,
Згадай все те що було
Яви очей своїх блакить!
Невже ти все забула?..
Разом зі мною закружляй
В обіймах вже востаннє
Моя ти мила, пригадай
Історію кохання...
... як шепіт золотих листків
Співав нам мрійну пісню...
Як журний ключ сумних птахів
Пролинув над обійстям...
Як щиро плакали ми вдвох
Зі слізьми дощовими
Здавалось, то сам батько-Бог
Розчуливсь тихо ними...
Цілую ніжно, не журись...
Розлука ж не на зовсім...
До мене швидше повернись,
Моя кохана осінь...