Останні рівні

Лящала хіть, дзищали зорі,
Чавило небо кислий слиз,
Тіла плелись, жагою хворі,
Хтось, з кимось, вкотре, десь, колись...

Бог збуджений заплющив очі,
Його творіння серед цвіту
Палили в попіл рештки ночі,
Сміялись, як над смертю діти,

Затихли ще до перших півнів...
Мацна, холодна піна манни,
Подолані останні рівні,
Проміння спиці в ранку рани...

Сухі криниці, слів намиста,
Порожні, мертві монітори,
Чуже, потворне, сіре місто,
Згорілих спогадів повтори...