Море забуття

Година за годиною минає
Шлях вже не першу сотню кілометрів розміняв
Мій мозок від буденності тікає
Туди, де море і різноманіття ароматів трав

Подалі від дзвінків і пик давно обридлих
Зариюсь з головою у білесенький пісок
І з персиків червоних, трохи перестигших
Висмоктувати буду я солодкий сок.

Хай східний вітер хвилею мене накриє
Зустріне сонцем-сіллю Бахр-ель-Азов
І спраглі губи й тіло лагідно омиє
Хмільним вином розпалить почорнівшу кров.

Хай неосяжне небо, що не має горизонту
Росшиє ніч спекотну тисячею блискавиць
Дощем зійде на пляжу позолоту
Де буду я лежати тихо горілиць

Хай змиє дощ із мене всі гріхи, турботи і проблеми
На кілька днів забуду про усе усе
Геть з голови закони, алгоритми, теореми
У море забуття мене нехай тепер несе.