Хімічна складова

Здирати шкіру слюдяну з вітрин вібруючих, порожніх,
Чавити світло ліхтарів з набряклих і важких думок...
Щипати спогадів струну в серцях раптових перехожих,
І пити кров семи морів, і вити як німий пророк...

Цей вечір вибився із тла і календарних грат розламів,
Його хімічна складова лоскоче семантичне дно,
Як жовтий лист мете мітла крихких ілюзій орігамі,
І в'яне скошена трава, і неба ближче все рядно...

Рахуй як спалахи рясні секунд закручені гірлянди,
Біжи по лезу каяття до крижаного вівтаря,
Сирени плачуть голосні, чадять як ладанки троянди,
І в пульсу зморене биття в'їдається полин - зоря...