Коло за колом

Вирвала серце, випила кров,
Небо закрила чорним крилом,
Вирвав з корінням, забув, поборов,
Бився крізь лід сіродення стеблом,

В сон увірвалась як птах у вікно,
Шибу розбивши, сказала : твоя,
Падали спогади, як доміно,
В кільця тугі тисла мара - змія,

Ранок як сіллю на рану, пірнай
В хвилі лінивих інерцій буття,
Перша ін'єкція, втрачений рай,
Котре за ліком холодне життя...

Коло за колом, знову бо йти
Битим шляхом стерши втоптаний слід,
В пастку надії попався і ти,
З виходу в темінь, і знову на вхід...