Втома

Вікно, що від жовтня не бачило сонця,
Долоні, де лінії долі затерті,
Розмови з ропою в порожньому оці
Про сенси життя і смерті…

Тонкі, перетягнуті тишею струни,
Важка голова, чи не олово влито,
І автомобілі, ліниві, мов труни
В артерії щільно забиті…

Містерія зустрічі чорного з білим,
Лоскочуть півкулі стухаючи хвилі,
Вповзають в шпарину між словом та ділом
Рим трутні безсилі…