Ордена

Останнє життя... Я благаю, пробач мені, брате,
Вже віддан наказ, і натиснутий мною гачок.
Із біллю у серці, я мушу, я мушу стріляти...
Війна забирає усіх у призначений строк.

Стискає холодне повітря потоплену душу,
Я птах підневільний на цій божевільній землі.
Скажіть мені, люди, чому я робити це мушу?
Стріляючи в брата, вбивати людину в собі.

Болючі кайдани зсередини давлять на мене -
Страшним вантажем ці життя мені пали в душі,
І шастає люта війна, наче сива гієна,
Постійно шукаючі жертви для себе нові.

Останнє життя... Я благаю, пробач мені, брате,
Катує безжалісно душі проклята війна...
Із біллю у серці я мушу у тебе стріляти,
Щоб потім на грудях носити страшні ордена.