Нічка

Нічка розплющила зоряні очі,
Спів соловейка затих.
І вітерець колискову шепоче
Серед дерев молодих.

Віти тихесенько їхні гойдає
І спонукає до сну.
Сич закричав десь по той бік у гаї,
Тишу порушив нічну.

Верби вдивляються в сонну вже річку,
Коси полощуть в воді.
Місяць зустрів свою зоряну нічку
І вже не на самоті.