Бездна

Зачарована глибиною твоїх очей,
я повільно блукаю у їх бездні.
Здається, ще крок і я зможу знайти вихід
але за кожним виходом, ще один вхід.
Я застрягла у підсвідомості
твоїй чи моїй,
розібратись так важко.
Знаєш, тут літають птахи
і русалки співають пісні
і об скелі розбиваються хвилі,
вони також намагаються звідси втекти.
А море в собі заховало стільки коралів
й стільки само скалічених душ
а шум моря то насправді їх плач.
Вони також хочуть назовню,
але звідси нажаль не втекти.
Але тссс, нехай це буде нашим секретом,
що все, що у бездні вже не спасти.
Я блукаю поміж спогадів та твоїх пісень
ноти пронизують все дужче і дужче
ти скажи, ця мелодія ж не від щастя?
Я обіймаю кожний кратер твоєї душі
вона така втомлена, хочеш бери мою у займи.
Тут стільки страхів, навертаються сльози,
я плачу часто, але тут особливо больно...
Я не знаю, як довго мені доведеться ще тут блукати
але виходу і слід простиг і де мені тепер його шукати?
Та знаєш, я готова залишитись тут навіки, для мене тут знайдеться ще стільки роботи
Я маю допомогти, твої рани, вони мушуть заживати.
Та поки я буду тут блукати по бездні
та дотиком лікувати все те, що болить
ти лише пообіцяй мені, що ти більше нікого не поцілуєш з такою ж ніжністю,
та не зробиш сніданок у ранці.
Ти будь-ласка не забувай мене
поки я буду тут тебе рятувати.