Загублене кохання

В болючому пекельному вогні
Волів би я тортурами страшними піддаватись,
Аби не бачив би тебе я у ві сні,
Й не мучався важкими, безсонними ночами

Кохалися неділю, мов в раю,
Але навіть любов недовговічна:
Казали один-одному:"Люблю",
Сьогодні лиш всміхаємось привітно

Нас кинуло життя по різні боки,
У кожного своя дорога в світ;
Стражденний розум все-таки не може осягти

Що з тим божественним створінням всохла
( І як це доля вирішила нас звести? )
Частинка люблячого серця назавжди


Сонет написан 17.09.08 в 19:36 в порыве нахлынуфших чусвт:(
P.S. Вся граматика и пунктуация лежат на совести автора.