Колегам-реаніматорам

Зоріло поле колосисте,
Купалось в сонці і дощі
Та надихало з небом чистим
Поетів створювать вірші.

Послав Господь одній родині
Найбільше диво з усіх див,
У люблячій сім’ї дитині –
Немов зернові після жнив.
Враз вдарив грім, побив колосся,
І стало поле неживе.
Недовго радісно жилося,-
Пішло у світ дитя мале.
Голівки, повнії зерняток,
Лежали лежма на землі,
А в душу закрадавсь сум’яток:
Де ж ділись щастя ковалІ?
Дбайливо хлібороб підніме
Своїх замучених дітей,
А кинуте дитя зустріне
Хороших люблячих людей.

Отак і ви на своїй ниві
Реанімуєте дітей
І по-дитячому щасливі
Від втілених своїх ідей.
Учитель-хлібороб – призвання,
Тобі уклін наш до землі,
За всі докладені старання,
За урожаї чималі.